5. Кожного літа дівчата їдуть до табору Валюхілі разом зі своєю мамою, яка працює там.
Translated by Natalka Sniadanko
Кожного літа дівчата їдуть до табору Валюхілі разом зі своєю мамою, яка працює там. Це табір для дівчаток із Camp Fire Girls, організації, трохи схожої на скаутів, але іншої. У таборі треба поводитися дуже обережно, бо там купа всього отруйного: змії, павуки, скорпіони. Деякі з них можуть вбити.
Дівчата завжди кивають, коли вона каже про це, але насправді не зважають на небезпеку. Вони бігають по галявині доти, доки не попадають у зарослі жовтих квітів і не почнуть реготати, вони регочуть, аж поки не починають задихатися.
Емі вчиться в’язати вузли, і це у неї добре виходить. Вона запам’ятовує сторони світу і змушує Зою повторювати за собою: північ, схід, захід, південь. Назви сторін світу легко запам’ятати, достатньо завчити слова: поки сонце зійде, поспішай. Але Зоя ще не може запам’ятати все це. Емі вчиться розпалювати вогонь: треба скласти разом три сухі гілочки літерою А, це легко запам’ятати, а потім підпалюєте посередині, але обережно, бо вогонь потребує кисню. Мама не дозволяє їм розпалювати вогнище, але вони сидять біля старших дівчат і разом їдять зефір. Зої більше подобається вимазувати зефіром ноги Емі, ніж їсти його. Але вона просить ще.
Дівчата вчаться плавати. Довге тіло Емі занурюється у поду, наче риба, яка пірнає задом. Але Зоя іде на дно і набирає повні ніздрі води. Вони більше не плавають. Замість цього вони роблять сальто на галявині. Бавляться у хованки. Якщо Емі надто довго не може знайти Зою, вона кличе її на ім’я, або каже: «Е до Зет, прийом», — наче через рацію, а потім оголошує, що настав час фотографуватися. Емі фотографує Зою серед дерев. Вона фіксує на плівці довге світле волосся сестри, яке заплутується, коли вони бавляться.
Емі винаходить нові ігри. Зоя намагається дотримуватися правил, навіть коли Емі міняє їх, але іноді Зоя не може запам’ятати всі правила, і тоді вона сміється або плаче.
На сонці обличчя Емі вкривається веснянками, а Зоя засмагає. Вони разом намагаються порахувати веснянки на лівій руці Емі: двадцять сім чи двадцять вісім, або навіть двадцять дев’ять, вони заплутуються і втрачають лік. Порахувати веснянки на правій руці взагалі неможливо. Емі і Зоя розглядають свої лікті. Вони питають маму, навіщо людині лікті. Мама каже, щоб сполучати половинки рук. Дівчата намагають зробити колесо на галявині, але у них не виходить, заважають лікті.
Зоя допомагає Емі у пошуках наконечників стріл та інших археологічних знахідок. Зоя знаходить звичайні камінці і приносить їх Емі, питаючи, чи це викопні рештки. Емі знає все про крейдяний період і про те, що ми не знаємо, якого кольору були динозаври, тож вони можуть бути якого-завгодно кольору, навіть рожевого, навіть яскраво-рожевого. Яскраво-рожевий – улюблений колір Емі, хоча вона і стверджує, що насправді любить синій. Улюблений динозавр Емі – бронтозавр. Емі пояснює Зої, що наконечники стріл залишилися тут із часів, коли у цих місцях жили індіанці, які стрілами намагалися вполювати здобич. Кожного літа вони знаходять як мінімум один наконечник стріли, але це вимагає від них чимало зусиль, бо наконечники стріл маленькі, і треба дуже уважно дивитися за ними у запилюженій брудній траві.
Викопні рештки – це мушлі, бо колись давно все це було під водою. Іноді вони знаходять мушлі з відбитками різних морських водоростей. Старі мушлі схожі на мушлі теперішні. Їхня бабця має кілька мушель у ванній на лічильнику для води, поряд із милом ручної роботи, вона привезла це все із поїздки на Гаваї, де була разом із дідусем.
Іноді вони грають в ігри з іншими дівчатами у таборі. Грають у «Вожатий-вожатий, подай піонера», або у «войнушки». Старші дівчата завжди беруть Емі у свою команду, коли грають у «войнушки», бо вона ніколи не здається. Навіть якщо її тягнуть по брудній землі. Зоя краще грає у «Вожатий-вожатий», бо вона може добре розігнатися і прорвати ланцюжок дитячих рук навіть якщо перед тим стоїть зовсім спокійно і ніхто не очікує від неї такої швидкості.
Емі дозволяють вчитися стріляти з лука. Зоя скиглить, поки щось не відволіче її. У таборі повно метеликів і птахів. Старші дівчата допізна розповідають страшні історії про привидів, але Емі накриває голову подушкою, бо вона любить прокидатися вдосвіта, разом із птахами. Іноді, якщо вийти надвір дуже рано, можна побачити сіалію, або навіть танаґра.